Поняття та юридичний статус кооперативів

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначає Закон України "Про кооперацію". Відповідно до статті 1 Закону про кооперацію, "кооператив – це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування".  Відповідно до статті 41 "Прикінцеві положення" зазначеного Закону кооперативи та кооперативні об'єднання, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов'язані протягом року з дня набрання чинності ним Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом. До приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об'єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Типи (види) кооперативів

 Питання класифікації кооперативів має важливе значення, оскільки Законом по кооперацію встановлена вимога щодо відображення в статуті "типу" кооперативу (ст. 8). Згідно зі статтею 6 Закону, відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на три типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.Статтями 10, 11 Закону України "Про кооперацію" визначено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземні та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.  В розумінні Закону України "Про кооперацію" пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, у тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки (стаття 2 Закону).

Установчі документи кооперативу

 В Цивільному Кодексі України визначається порядок створення юридичної особи, відповідно до якого учасники (засновники) розробляють та підписують установчі документи. При цьому установчими документами товариств визначено статут або  «засновницький договір між учасниками, "якщо інше не встановлено законом" (ч. 2 ст. 87 ЦКУ). Спеціальною нормою ЦКУ (ч. 1 ст. 164 ЦКУ) єдиним установчим документом виробничого кооперативу визначено його статут, що затверджується загальними зборами його членів. При цьому можливість встановлення законом інших правил не передбачена.  Згідно зі ст. 8 ЗПро кооперацію» статут кооперативу – це правовий документ, що регулює його діяльність.    

  Статут кооперативу повинен містити такі відомості: 

•  найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження;
•  мета створення кооперативу і  вичерпний  перелік  видів  його діяльності;
  
•  склад його засновників;
•  умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; 
•   права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу; 
•  порядок внесення змін до статуту кооперативу;
•  порядок встановлення   розмірів  і  сплати  внесків  та  паїв членами кооперативу та відповідальність за  порушення  зобов'язань щодо їх сплати;
•  форми участі членів кооперативу в його діяльності;
•   порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю  кооперативу,  а  також  порядок  прийняття  ними рішень,  у тому  числі  з  питань,  рішення  з  яких приймається одноголосно   чи   кваліфікованою   більшістю    голосів    членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; 
•  порядок формування,   використання  та  розпорядження  майном кооперативу;
•  порядок розподілу його доходу та покриття збитків; 
•  порядок обліку і звітності у кооперативі;
•  порядок реорганізації і ліквідації кооперативу  та  вирішення пов'язаних з цим майнових питань;
•  порядок скликання загальних зборів;
•   умови і порядок повернення паю.
   Висновок

           Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності. 

Основними ознаками виробничого кооперативу:

•      Добровільність членства громадян у кооперативі та вільний вихід з нього. Право членства визначальний правовий інститут підприємств цього типу;
•     Особиста трудова участь членів кооперативу у діяльності підприємства;
•    Відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає брати участь у його діяльності на умовах, встановлених статутом кооперативу;
•    Демократичний характер управління кооперативу, рівні права членів кооперативу при прийнятті рішень. Управління за діяльністю підприємства членами здійснюється особисто за принципом «один член – один голос»;
•     Розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх трудової та майнової участі в діяльності кооперативу;

•    Контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, визначеному статутом.

• вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу.
• виконавчим органом управління виробничого кооперативу є правління. Правління кооперативу обирається у кооперативі, до складу якого входить не менш як 10 членів.
• голова кооперативу очолює правління і обирається загальними зборами кооперативу або його правлінням на термін, що не перевищує трьох років;
• для оперативного управління діяльністю кооперативу правління кооперативу може наймати виконавчого директора.
• до контролюючих органів управління виробничого кооперативу належать
  спостережна рада та ревізійна комісія (ревізор).

 Обов’язкова наявність таких фондів:

•   пайового фонду - що формується за рахунок паїв членів кооперативу; 
•   неподільного фонду створюється в обов'язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу. 
•  резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків). 

•  спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу.